Процес надання соціальних послуг організаціями державної (комунальної) та недержавної форми власності регламентується  Законом України «Про соціальні послуги».

Відповідно до Закону соціальні послуги надаються особам, які належать до вразливих груп населення, а також перебувають у складних життєвих обставинах, за результатами оцінювання індивідуальних потреб особи.

Законом визначено, що кожна соціальна послуга має свій державний стандарт, який затверджується Міністерством соціальної політики.

Перелік затверджених державних стандартів соціальних послуг:

• Догляд вдома
• Денний догляд
• Соціальна адаптація
• Соціальна інтеграція, реінтеграція
• Надання притулку
• Екстренне (кризове) втручання
• Консультування
• Представництво інтересів
• Посередництво (медіація)
• Соціальна профілактика
• Стаціонарний догляд за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності
• Паліативний догляд
• Соціальна інтеграція випускників інтернатних закладів (установ)
• Підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю
• Супровід сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування
• Супровід при працевлаштуванні та на робочому місці
• Супровід сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах
• Соціальна реабілітація осіб з інтелектуальними та психічними розладами
• Соціально-психологічна реабілітація осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин
• Тимчасовий відпочинок для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю
• Натуральна допомога
• Догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних
• Переклад жестовою мовою
• Супровід під час інклюзивного навчання

Соціальні послуги з інформування, консультування, надання притулку, представництво інтересів, сурдоперекладу, тифлосурдоперекладу, а також соціальні послуги, що надають екстрено, надаються за рахунок бюджетних коштів.

Водночас іншим категоріям осіб соціальні послуги надаються з установленням диференційованої плати, якщо їх дохід – у межах від двох до чотирьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб. Повною сплата за соціальні послуги є для тих категорій осіб, дохід яких перевищує чотири прожиткові мінімуми.

Визначення потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється не менше одного разу на три роки шляхом збирання, узагальнення та аналізу інформації, у тому числі з урахуванням статі, віку та місця проживання.

Оцінювання потреб особи у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник. У разі необхідності до оцінювання залучаються медичні, педагогічні працівники, психологи, реабілітологи та ерготерапевти.