Із 1962 року прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Саме на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати – день її початку і її повного завершення.

Для нас – це день пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули у результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких нацистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше – мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.

Напевне немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія – та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.

Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих у роки Другої світової війни – як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Сумна статистика говорить про прямі втрати населення – вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти складають понад 8 мільйонів осіб.

Геноциди, масові розстріли і криваві розправи – усе це забрало життя багатьох людей, у тому числі і звичайних мирних жителів, які присвятили себе землі та вихованню дітей.

Тому, хвилина мовчання в цей день – це лише мала частина нашого вселенського «дякуємо» усім тим, хто так і не дожив до переможних криків і сліз радості…

На фото: пам’ятник «Жертвам фашизму» встановлений по вулиці Герасима Кондратьєва, на землі із братської могили фашистського концтабору «zwieberge».