Вперше цей день відзначили в 2006 році. Його ініціаторами стали Європейська та Всесвітня асоціації Даун-синдром. У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 21 березня Всесвітнім днем людей з синдромом Дауна. Свою назву синдром одержав на честь англійського лікаря Джона Дауна, який першим відкрив і описав генетичну аномалію в 1866 році, але причини виникнення патології були відкриті вченими-генетиками лише в ХХ столітті.

21 березня обрали невипадково. Цей день і місяць символізують сутність синдрому: він пов’язаний із трьома копіями 21-ї хромосоми (замість двох). Синдром Дауна – це генетична випадковість, яка не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри, національності або місця проживання. Тобто дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій родині. Хлопчики й дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. В Україні кожного року з’являється до 400 таких дітей.

Діти з синдромом Дауна повільніше розвиваються і пізніше своїх ровесників проходять загальні етапи розвитку. Але все компенсується їхньою добротою, щирістю і безпосередністю. Саме тому їх називають «дітьми сонця». Їм не потрібні особливі ліки та медичне обладнання. Для їх інтелектуального розвитку необхідні заняття з педагогами за спеціальними методиками, які враховують особливості їх сприйняття.

«Сонячні діти» не тільки здібні до навчання, а ще й часто дуже талановиті: можуть стати художниками або інженерами, бо вміють концентруватися на одному завданні тривалий час. Багато з них може освоїти професію, досягти оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Людина з синдромом Дауна може здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу, мати сім’ю. Але завдяки стереотипам вони часто стикаються з нерозумінням і тому вимушені бути в ізоляції.

Тож давайте всі разом вчитися сприймати особливих людей як рівних, допомагати їм, надавати можливості навчатися і адаптуватися в суспільстві.